Найчастіше для стимулювання своїх працівників роботодавець виплачує не тільки належну працівникові заробітну плату, але також інші грошові кошти, оформлені у вигляді надбавки або матеріального заохочення . Крім того, держава зобов’язала керівників платити співробітникам особливі доплати, якщо настав підходящий випадок.

Чим відрізняються надбавки і доплати, запитаєте ви ?

Відмінність (різниця) доплати від надбавки полягає в наступному: Доплата – обов’язкове, надбавка – ні. Доплата носить компенсаційний, а надбавка – стимулюючий характер .

Надбавкою роботодавець прагне підкреслити цінність свого співробітника, а доплатою він компенсує інтенсивність виробництва і складні умови трудової діяльності.

Доплата являє собою виплату, що носить компенсаційний характер, оскільки її призначають у тому випадку, коли працівник перебував у стані підвищеної інтенсивності праці, наприклад, працював у святкові та вихідні дні, у вечірні зміни або поєднував свою діяльність з роботою іншого співробітника.

Надбавка характеризується як виплата співробітнику, коли роботодавець прагне простимулювати людини для подальшого особистісного росту і розвитку. Надбавка виплачується, наприклад, за безперервність трудової діяльності, наявність якої-небудь наукового ступеня або вислугу років.

У чому ж різниця між доплатою і надбавкою ?

Хоча ці дві характеристики мають загальне призначення – збільшувати заробітну плату співробітника, мети їх дещо різняться. Так, якщо співробітник виконує обов’язки, які не передбачені трудовим договором, наприклад, поєднання декількох посад, або працює понаднормово ( в свята або вихідні дні, у вечірній або нічний час), то, згідно законодавству, роботодавець зобов’язаний зробити йому доплату грошових коштів, тим самим компенсуючи витрачений час або складність роботи . Також доплата повинна бути проведена, якщо працівник трудиться у шкідливих або небезпечних умовах або якщо роботодавець вирішив перевести співробітника на більш низькооплачувану посаду.

Надбавка виплачується, коли роботодавець бажає відзначити досягнення свого співробітника (знання іноземної мови , високий рівень кваліфікації, професійну майстерність ) і простимулювати його до подальших дій. Надбавки носять необов’язковий характер і передбачають свободу дій з боку керівника.

В останні роки таке явище в бізнесі, як стартап, стало не просто популярним, а, мабуть, і модним. Про стартап говорять на телебаченні, про нього видаються книги. Раз у раз виникають нові тематичні ресурси в Інтернеті. Не всім зрозуміло, чи є відмінності між стартапом і «новоспеченою» компанією. Чи має стартап якусь свою специфіку? Або цей термін служить для позначення будь-якого перспективного починання?

Слово «стартап» походить від англійського поняття start up – «запускати» і означає щойно створену або що ще знаходиться в процесі створення компанію.

Мається на увазі, що у цієї компанії є якась бізнес-ідея, яка потребує розвитку та просування, але її творці поки зайняті дослідженнями ринку і пошуком коштів для її реалізації.

Іноді стартапами називають компанії, які збираються запропонувати споживачам інноваційні товари і послуги, але в даний час знаходяться в процесі пошуку підходящих бізнес-технологій та фінансової підтримки. Майбутнє таких компаній виглядає невизначеним.

Стартапом може вважатися будь-яка компанія, незалежно від її сфери діяльності. Втім, в деяких колах стартапами називають тільки починання у сфері високих технологій, Інтернет-бізнесі і «суміжних дисциплінах».

Поняття «стартап» виникло в 30-ті роки минулого століття в Америці. Саме тоді два студенти – Хьюлетт і Паккард – заснували крихітне підприємство і назвали його «start up». Виявилося, що у компанії велике майбутнє – в наші дні вона відома під ім’ям Hewlett-Packard, або HP.

Коли заходить розмова про стартапи, наші співвітчизники зазвичай уявляють собі Інтернет-ресурси, що виділяються серед собі подібних. Найвідомішими та успішними стартапами називають хостинг відеофайлів Youtube, «народну енциклопедію» – Вікіпедію (без посилань на яку не обходиться жодна дискусія), а також найбільші соціальні мережі – в першу чергу Facebook і ВКонтакте.

В інших країнах поняття «стартап» тлумачиться трохи інакше. Найвиразніші приклади стартапів – це IT-корпорації «зі світовим ім’ям»: Microsoft, Apple, Google. Історія цих гігантів і справді починалася з малого – а саме, з невеликої групи однодумців, що горять бажанням втілити в життя свої ідеї.

Відмінні особливості стартапу

Як ви, напевно, помітили, стартап – це, досить, розмите поняття. Тому слід виділити його характерні риси, визнані багатьма підприємцями.

1. Курс на новий продукт. Найчастіше суть стартапу полягає в просуванні новаторських ідей або удосконалення старих. Завдяки цьому стартапи можуть конкурувати навіть з найпотужнішими корпораціями, які в більшості випадків не обтяжують себе введенням інновацій і продовжують пропонувати ті товари та послуги, які давно зарекомендували себе. Ось чому будь-який стартап – це стрибок у невідомість.

2. В основі стартапу лежить цікава бізнес-ідея. Не секрет, що без ідеї не було б взагалі ніякого бізнесу. Однак, в стартапі ідея має особливу цінність. Якщо вона обіцяє перспективи, то може бути дуже і дуже дорогою. Для порівняння: в Інтернеті повнісінько стандартних ідей для відкриття власної справи, і вони абсолютно безкоштовні. Іноді до них навіть додаються бізнес-плани.

3. Творці стартапів молоді. Багато відомих успішні стартапів – дітища вчорашніх студентів. Згідно зі статистичними даними, середній вік стартапера – 25 років. Ось чому нові починання іноді з ноткою зневаги іменують «гаражним бізнесом»: молодим людям, ще не розбагатівшим, ніде зібратися для обговорення своїх ідей, окрім як в гаражах і на знімних квартирах.

4. Стартапери ставлять на карту все. Як правило, ініціатори стартапу вкладають всю душу в свою ідею. Щоб реалізувати її, людина готова ризикувати по-крупному. Стартапера не хвилює той факт, що ціна перемоги може виявитися занадто високою: якщо він зацікавлений в успіху, то зробить все можливе, щоб домогтися його.

5. Ініціативна група працює за ідею, а не заради прибутку. Складно розвивати якесь починання поодинці. Тому у створенні стартапу бере участь ціла команда на чолі з ідейним лідером. Кожен з членів цієї команди виконує певні функції: один може розробляти перспективну ідею, інший – планувати бізнес на базі цієї ідеї, третій – шукати постачальників, клієнтів, джерела фінансування. Вони чудово розуміють, що їм не вдасться досягти всього й одразу. Зате вони зацікавлені у своїй роботі і вірять у можливість отримання прибутку.

6. Проблеми з фінансуванням. Мабуть, нестача коштів для втілення ідеї в життя є головною характерною ознакою стартапу. У цьому немає нічого дивного, адже стартапи створюються захопленими молодими людьми, у яких є величезна кількість енергії, але немає грошей. Ось чому стартапи потребують інвесторів – людей, які зацікавляться свіжими ідеями і допоможуть реалізувати їх, вклавши свої кошти в ці проекти. Не в останню чергу інвестора приваблює і прибуток.

Які бувають види стартапів

Стартапи прийнято класифікувати за кількома ознаками – наприклад, за особливостями продукції і ринком збуту. Розрізняють такі види стартапів:

• «Успішні копії». У цю групу входять численні вітчизняні проекти, які в деякій мірі є клонами зарубіжних. У першу чергу це соціальні мережі. Як виявилося, такі копії дуже перспективні.

• «Агресивні прибульці». Ця група об’єднує стартапи, орієнтовані на захоплення якогось сегмента ринку і вигнання з нього конкуруючих компаній. Впровадження продукту на ринок може бути реалізовано за рахунок його виняткової цінової переваги.

• «Темні конячки». Так можна назвати стартапи, перспективи яких не ясні зважаючи на їх новаторства. З одного боку, творці цих стартапів йдуть на великий ризик, роблячи спробу просувати їх, а з іншого боку – у разі успіху їм гарантований колосальний прибуток.

Етапи розвитку стартапу

1. Посівний етап, або Pre-Seed stage. На даному етапі відбувається пошук ідеї і розробка технічних способів її реалізації. Ініціативна група робить аналіз ринку, пише бізнес-план, формулює техзавдання. Далі йдуть: створення прототипу продукту, тестування його версій, вивчення попиту та пошук джерел фінансування. Якщо не вдається знайти інвестора, проект «затухає». На жаль, з більшістю стартапів саме це і трапляється.

2. Запуск, або Startup Stage. Отже, інвестор знайдений: продукт можна випускати на ринок. Опинившись в ринкових умовах, продукт повинен довести свою перевагу перед аналогами. Але на цьому етапі обійти конкурентів не так-то просто. Творцям стартапу слід проявити завзятість, продемонструвати творче мислення і ділову хватку. Саме зараз проект піддається найбільшому ризику. Якщо цільова аудиторія залишиться байдужою, його історія на тому і завершиться.

3. Зростання, або Growth Stage. Припустимо, проект вижив в конкурентній боротьбі. Продукт користується попитом і потихеньку захоплює ринкову нішу, на яку орієнтувалися його розробники. Настає час виходити на точку беззбитковості і приносити інвесторам деякий прибуток.

4. Розширення, або Expansion Stage. Цілі, відображені в бізнес-плані, нарешті досягнуті. Але компанія-розробник на цьому не зупиняється – вона продовжує просувати своє дітище на нових ринках. Її позиціям вже нічого не загрожує: вона пізнавана, її продукція користується стабільним попитом, доходи поступово зростають.

5. Вихід, або Exit Stage. Коли компанія досягає піку свого розвитку, інвестори, які здійснили фінансування проекту, відмовляються від своєї частки в цьому бізнесі і продають її великим гравцям. Цей крок приносить їм гарний прибуток. Можна сказати, заради цього моменту вони і вкладають гроші в перспективну справу. Втім, окремі інвестори зберігають свою частку і використовують її в якості джерела постійного доходу.

Чим цікавий стартап для інвесторів і розробників

І автор ідеї, і інвестор, що допомагає її втілити, рівною мірою зацікавлені у фінансовому успіху стартапу. У разі перемоги кожен з них отримає свою вигоду. Правда, при цьому інвестор ризикує більше. Але зате і прибуток його буде істотніше, ніж прибуток стартапера.

Інтерес розробника. Вкладаючи сили в стартап, розробник прагне втілити в життя свої ідеї, набути успіх і визнання, а також він просто займається улюбленою справою і сподівається, що його старання будуть винагороджені. У деяких випадках так і відбувається.

Інтерес інвестора. Інвестор, природно, сприймає стартап трохи інакше. Для нього головним є примноження капіталу. Перед ним два шляхи: вкласти кошти в бізнес, що розвивається, а потім продати свою частку, яка до цього моменту буде дорого коштувати, або залишити її собі і отримувати з неї пасивний дохід.

Стартапер і інвестор заздалегідь домовляються про те, яким чином вони розділять дохід від реалізації проекту. Як правило, інвестор отримує більшу частину, і це цілком закономірно, адже саме він забезпечує фінансову підтримку і піддається ризику у випадку невдачі. Розробник отримує в середньому від 5 до 10% прибутку, але якщо гра дійсно варта свічок, то ці гроші гарантують йому безбідне існування.

В даний час зацікавленість бізнесменів та інвесторів у створенні стартапів продовжує зростати – незважаючи на те, що перспективи компаній-новаторів складно назвати райдужними. Адже не більше 10% всіх проектів отримують гідний розвиток.

Протягом найближчих кількох років активно розвиватися наступні напрямки: фінансові послуги, екологічні технології, медичне обладнання, біофармацевтичні, медійні проекти, соціальні мережі, телекомунікації, напівпровідники, здоров’я, споживчі товари та послуги.

Як бачите, стартап – це не просто молода компанія. Стартап – це фірма, створена амбітними молодими людьми, які готові просувати свій проект за всяку ціну. Оскільки стартапери завжди відчувають нестачу фінансування, на допомогу їм приходять інвестори, залучені можливістю заробити. Без них проект не має шансів.

Не для кого з вас не секрет, що науковий і технічний прогрес стрімко розвиваються, а це відповідно стає причиною того, що періодично з’являються нові професії.

Сьогоднішній ринок праці весь час поповнюється новими професіями, серед яких такі – про які ви ніколи в житті не чули навіть.

​

1. Андеррайтер- спеціаліст в області страхування (дослівно “ андеррайтер “означає “підпис під рисками.”). Андеррайтер оцінює і кваліфікує ризик, формує страховий портфель.

2. Девелопер – спеціалізація професіонала по операціях з нерухомістю.(ріелтер).

3. Клінер - (в перекладі –прибирання, чищення) –клінінгові бригади займаються комплексним прибиранням офісів, підприємств. За кожну прибиральну операцію відповідає певний спеціаліст.

4. Копірайтер - спеціаліст по авторським правам, рекламній діяльності.

5. Коучер – консультант керівника по створенню структури персоналу, кадрової політики та стратегіям кризового менеджменту; проводить психологічні тренінги для керівництва та персоналу компаній.

6. Кризовий менеджер – спеціаліст, що володіє методами виведення підприємства зі стану кризи, банкрутства.

7. Лейбл- менеджер- теж що і бренд менеджер, тільки у сфері шоу-бізнесу.

8. Логістик – розробник схем руху товарів, в які входить поставка сировини, виробництво, транспортування і продаж продукції.

9. Медіа- планер – стратегічне планування рекламної кампанії і рекламної діяльності фірми в цілому.

10. Мерчендайзер – просування продукції в роздрібній торгівлі.

11. Офіс- менеджер – головний адміністратор офісу, референт, помічник керівника.

12. Парник – зв’язки з громадськістю.

13. Портфоліо-менеджер – аналіз і оцінка інвестицій; забезпечення успішного досягення цілей компанії у сфері інвестиційної діяльності.

14. Рекрутер- підбір персоналу.

15. Сервейер- спеціаліст по експертизі і керуванню нерухомістю.

16. Соціальний працівник – надає матеріально-побутову допомогу і морально-правову підтримку інвалідам, одиноким пристарілим людям, багатодітним матерям, дітям – сиротам, особам, які страждають на тяжкі захворювання, алкоголікам, наркоманам і т. д.; виявляє громадян, які потребують такої допомоги, визначає характер і розмір необхідної допомоги.

17. Супервайзер – керівник групи торгових представників, промоутерів.

18. Охоронець – людина, яка відповідає за забезпечення безпеки здоров’я і життя кого-небудь ; зовнішність охоронця має відповідати запитам клієнта.

19. Тестер – спеціаліст, який забезпечує високу якість програмної продукції.

20. Хед-хантер – пошук спеціалістів у компаніях – конкурентах (буквально –“ мисливець за головами”) Extcutive search- найдорожча, але сама ефективна технологія підбору кваліфікованого персоналу.

21. Еколог- спеціаліст в області біологічних систем, охорони навколишнього середовища.

22. Байєр і шопер - Обидва фахівці, байєр і шопер, купують товари на замовлення для певних людей. У чому ж їх відмінності?

Шопер володіє навичками стиліста і психолога, підбирає одяг та аксесуари індивідуально для кожного клієнта. Він знає про кращих магазинах, акції та знижки, відразу може відрізнити оригінальну річ від підробки. За бажанням клієнта шопер може супроводжувати його в походах по магазинах, а може скласти і придбати для вас цілий гардероб, розташовуючи тільки параметрами вашої фігури. Баєри працюють для магазинів і бутиків, вони стежать за новими колекціями сезону, відстежують тенденції, шукають новинки і складають асортимент магазину.

23. Блогер - створюють власні сайти, пишуть дійсно цікавий матеріал в тій сфері, яка їм цікава, і продають рекламні місця на сайтах.

​

На що дивитися.

​

На продуктивність роботи складу може негативно впливати цілий ряд очевидних «матеріальних» факторів, таких як нестача техніки і персоналу, проблемна ергономіка робочих місць, невідповідність один одному техніки та обладнання, та й просто низька продуктивність і традиційно неспішний ритм роботи, на який раніше ніхто не звертав уваги. Частково ці питання вирішуються за рахунок додаткових інвестицій. Але результативність вкладень може виявитися низькою, оскільки є ще ціле сімейство технологічних і організаційних факторів, які заважають зробити роботу складу ефективною.


До таких належать:

• в першу чергу, вимушені простої персоналу

• перешкоди в роботі, що виникають внаслідок інших процесів, що відбуваються на складі,

• великі холості пробіги техніки і нераціональні переміщення працівників по складу,

• значні витрати часу на пошук і ідентифікацію товару,

Є кілька основних напрямків для «розширення» подібних «вузьких місць». Це, насамперед, підвищення точності інформації про складські залишки і про те, де саме на складі вони знаходяться, усунення ситуацій, коли комірники при роботі заважають один одному, і боротьба з вимушеними простоями, тобто своєчасне забезпечення кожного співробітника роботою.

Над чим думати

​

Щоб зрозуміти, які саме дії потрібно зробити в кожному конкретному випадку, можна порекомендувати три інструменти аналізу: аудит бізнес-процесів, fishbone і подвійний АВС-аналіз. Об’єднує їх одна велика перевага: їх можна зробити зрозумілими не тільки бізнес-консультантам та керівникам підприємств, але і їх підлеглим. Причому навіть тим, чий рівень кваліфікації нижче середнього.

Fishbone – це інструмент, який добре розуміє персонал рівня старшого комірника. Досить запропонувати співробітникам перерахувати всі проблеми і спробувати «нанизати їх на гілки», щоб зрозуміти, звідки вони беруться.

​

Звернімося до прикладу з практики – аналізу ситуації, коли був неймовірно високий відсоток браку в роботі складу. Всі причини, які вдалося спільними зусиллями сформулювати при аналізі, розподілилися по двох гілках: вони були пов’язані або з персоналом, або з організацією процесу праці. Інших причин, пов’язаних, наприклад, з оснащенням, погодними умовами та ін., виявилося порівняно небагато. Вже саме усвідомлення цього факту дозволило поглянути на проблему браку більш виважено.

АВС-аналіз – також інструмент нескладний і цілком придатний для командного використання. В даному випадку він проводиться двічі: спочатку потрібно проаналізувати виявлені проблеми за впливом на результат (А – сильно впливає, В – впливає, С – слабо впливає), в потім – по «вирішенню» (А – проблеми, які можна вирішити прямо зараз, «варто тільки захотіти», а С – ті, для вирішення яких знадобиться багато ресурсу, який недоступний і, швидше за все, не буде виділений).

Аудит бізнес-процесів – інструмент, природно, більш складний, однак і він піддається спрощенню. На початковому рівні, «на пальцях» провести його для себе самостійно може практично кожен. Особливо якщо не випускати з уваги, що головна мета в даному випадку – НЕ докладно описати всі процеси, а лише, більш уважно подивитися на те, що відбувається на складі, відсікти виникаючі конфлікти і мінімізувати дублювання функцій, а також, чітко позначивши точки старту і фінішу кожного процесу, визначити, що впливає на його ефективність.

Заодно має сенс подумати, чи потрібен цей процес на складі взагалі. Наприклад, на деяких складах «історично склалася» практика, коли контролер перевіряв товар тільки в присутності сортувальника. У результаті виходила цікава ситуація – склад нічого не встигає, але при цьому комірники витрачають 30-50% робочого часу на те, що стоять біля контролера і перевіряють, чи все він правильно контролює. Загальні втрати продуктивності складу становили, як мінімум, 20-30%.

Зазвичай, аналізуючи бізнес-процеси, можна помітити безліч «дрібниць», що уповільнюють роботу складу й знижують його продуктивність. Але дуже важливо не змішувати помилки в організації процесу і ті порушення, які допускає персонал при його виконанні – останні потрібно постаратися відразу відсікти і просто не допускати в майбутньому.

Необхідно також виявити випадки дублювання функцій, адже якщо за роботу відповідають дві людини, фактично за неї не відповідає ніхто. Хоча не виключені й ситуації так званого обриву відповідальності – коли на певних ділянках взагалі неясно, хто що повинен робити, все як би «вирішується само собою».

Після того, як всі проблемні моменти перераховані і «названі по іменах», потрібно проаналізувати причинно-наслідкові зв’язки між ними. Вони, як правило, дуже складні і заплутані. Проблеми впливають одна на одну, і ймовірність, що вийде «вирвати» одне питання з контексту і вирішити його ізольовано, дуже мала. Швидше за все, виявиться, що це питання породжує нові причинно-наслідкові зв’язки і нові проблеми, які потім по колу на ньому ж і замикаються. І всі вони в результаті шикуються в деяку подобу «оборонного кола» (цей тактичний прийом використовувався в авіації у Велику Вітчизняну війну, коли винищувачі шикувалися таким чином, щоб кожен наступний прикривав хвіст попереднього).

Приклад «оборонного кола» проблем

​

Таких «оборонних кіл» в результаті аналізу процесів буде виявлено чимало: різноманітних, заплутаних і замкнутих в якісь дивні ланцюга. Але навіть в описаному прикладі є, як мінімум, дві точки, два питання, що дозволяють це коло розімкнути: можна або заборонити сортувальникам покидати територію складу і втручатися в чужі процеси, або впритул зайнятися розміщенням приходу в максимально стислі терміни. Причому найкраще зробити і те, і інше одночасно. А ось спроби вирішувати одну конкретну проблему з одним конкретним співробітником, не зачіпаючи її причин та наслідків, будуть марною втратою часу.

Вибираючи оптимальну «точку розриву оборонного кола», потрібно також враховувати «загальний вектор поліпшень». Як показує практика, більша частина проблем зароджується ще на стадії прийому товару на склад, а далі в основному доводиться мати справу з наслідками. І хоча за логікою АВС-аналізу починати рух слід від лівого верхнього кута отриманої за його підсумками таблиці вниз, має сенс все-таки подумати, які проблеми мають під собою менше причин і породжують більше наслідків, і постаратися в першу чергу усунути саме їх.

​

Що робити

​

Переходячи до практичних дій, не варто забувати, що робити відразу багато змін небажано – є ризик, що через це персонал зі складу просто розбіжиться. Адже звична зона комфорту людей буде швидко руйнуватися, а далекосяжні цілі реорганізації для рядових працівників зазвичай неактуальні. Саме тому після реорганізації на складі часто оновлюється половина персоналу.

Оскільки загальний вектор поліпшень – від початку ланцюга бізнес-процесів до її фіналу (від «входу» до «виходу»), починати реорганізацію краще з відповідної ділянки – з прийому товару на склад. А ось оптимізувати процес відвантаження до наведення порядку у всіх попередніх бізнес-процесах практично нереально – його можна тільки трошки, досить поверхово «причесати». При цьому можна запропонувати декілька універсальних кроків, які, в принципі, повинні лягати майже на будь-яку схему складу.

Крок 1. Якість інформації про товар, його стан і розміщення

Перш, ніж на складі можна буде щось реально змінити, необхідно забезпечити дотримання двох важливих умов. Йдеться про точність інформації про стан товару і про те, в якому конкретно місці складу він знаходиться. Відповідно, це два напрямки роботи:

1) робота з некондиційним товаром, що включає своєчасне виявлення браку і його відділення від якісного товару, підвищення оперативності процесів обліку і створення зони браку (або наведення порядку в наявній);

2) якісна інвентаризація. Якщо вона проведена неякісно, ​​буквально на наступний день знову починаються проблеми з пошуком товару, і склад починає плавно знижувати продуктивність.

Слід зазначити при цьому, що ідеальне рішення для інвентаризації – подвійний сліпий перерахунок – досить ресурсно містких, а вирішити проблему за допомогою єдиної, нехай навіть супер-точної інвентаризації ніяк не вийде. Для досягнення стійкого результату знадобиться кілька інвентаризацій за період, з усе більш точною інформацією з розміщення та станом товару.

​

Крок 2. Перезонування складу

Щоб усунути ситуації, коли співробітники заважають один одному працювати, має сенс ввести просте правило: складська зона виділяється для виконання певного завдання і для усунення перешкод при виконанні інших складських операцій. Як приклад можна привести просте рішення: створення зони стикерування товару.

​

Можна, звичайно, стикерувати товар на вході, але тоді не тільки потрібні додаткові площі для приймання, але й оприходування вантажів буде затримуватися, сповільнюючи рух по всьому технологічному ланцюжку.

Можна робити стикерування і на виході, але при цьому падає продуктивність відбору і знижується потужність складу по відвантаженню (росте час від прийому замовлення до його видачі). Крім того, в періоди пікових відвантажень буде або ігноруватися стикеруванняа, або зростати кількість запізнень.

У розглянутій ситуації було застосовано третє рішення, тим більш прийнятне, що на даному складі завжди є запас товару на 3-4 дні відвантаження. Для стикерування товару виділили окрему зону і забезпечили роздільне зберігання стикерованого і нестикерованого товару. Тобто відразу після приймання товар йде в карантин, а вже після стикерування надходить на відвантаження. При цьому ні той, ні інший процес не сповільнюється, а потрібна окрема зона стикерування і окрема зона зберігання карантинного товару.

Крок 3. Оптимізація процесу прийому та розміщення

Починати оптимізацію процесу приймання слід з завчасного забезпечення складу інформацією. Це передбачає заборону на прийом товару по паперовим документам постачальника і вимагатиме виконання всієї підготовчої роботи (в ідеалі – аж до створення прибуткової накладної) заздалегідь. Тоді на самому початку відсікаються помилки документообігу, усуваються затримки на створення артикулу та інші проблеми, пов’язані, наприклад, з перепроводкою прийому заднім числом, запізненням товару і т.п. Проте головною перевагою при цьому є попереднє планування розміщення товару. Якщо на складі впроваджена адресна система зберігання, таке планування стає цілком можливим.

Прийом поворотного товару («недовезення» і повернень від клієнтів), незважаючи на те, що на нього припадає незначний відсоток вантажообігу, повинен бути регламентований максимально жорстко і виконуватися в мінімальні терміни. Причина все та ж – необхідно забезпечити якість інформації про товар. У даному випадку – щоб скоротити втрати часу відбірників на пошуки «рідкісних» позицій, які числяться в поверненні, але не були своєчасно розміщені на складі.

Цікавим інструментом оптимізації системи розміщення може стати застосування категоризації товарів. Для цього потрібно ввести ABCXYZ-категоризацію в інформаційну систему складу (в довідник товарів або створити окремий довідник) і при плануванні розміщення виконувати в якості першого кроку сортування рядків прибуткової накладної за цією ознакою. Завдяки цьому процес розміщення спрощується і стає доступним комірнику середньої кваліфікації – досить виконати сортування не по артикулами, а продиктованої командою за категоріями, і після цього розміщувати строчки зверху вниз. У результаті товар категорії АХ буде розміщений максимально близько до місця відбору (за наявності вільних осередків). І навіть якщо на складі є

дефіцит площ, він відіб’ється, в першу чергу, на товарах категорії С.

​

Крок 4. Внутрішньо складські переміщення і відбір замовлень

Слід зазначити, що займатися оптимізацією розміщення і мінімізацією внутрішньо складских переміщень персоналу і техніки необхідно ще при плануванні розміщення товару на складі. Якщо спочатку правильно укомплектувати «гарячу зону» відбору, то вже при впровадженні описаних вище організаційних можна отримати досить відчутний ефект.

Найважливішим завданням оптимізації переміщень є скорочення вимушених простоїв. Найбільший ефект в даному випадку приносять два інструменти – управління хвилями замовлень і розстановка пріоритетів складських робіт.

Управління хвилями замовлень – прекрасний інструмент «боротьби з хаосом» на складі, який, на жаль, застосовується далеко не так часто, як хотілося б. При тому, що єдиного алгоритму створення хвилі на будь-якому складі немає і бути не може, загальна логіка така: будь-яке прийняте в конкретному випадку правило краще, ніж їх повна відсутність, і принесе значний позитивний ефект. У першу чергу, це стосуватиметься вирівнювання навантаження і зменшення вимушених простоїв на різних (насамперед, суміжних) ділянках технологічного ланцюга – наприклад, при поповненні зони відбору, власне відборі та контролі замовлень.

Як приклад можна привести просте правило: якщо з системи одночасно надходить 10 замовлень, відбір потрібно починати з найменших з них. Що це дасть? По-перше, робота буде швидше передана на наступну ділянку, тобто на контроль (зменшиться час простою на наступній ділянці роботи). По-друге, це вирівняє навантаження на працівників, які займаються поповненням товару і внутрішньо складські пересування.

Що стосується другого інструменту, то на багатьох складах пріоритети внутрішньо складського переміщень, розставляються по клієнтам (власні замовлення, VIP-клієнти і т.п.). Але система працюватиме набагато ефективніше, якщо визначати пріоритети завдань по векторах переміщення товарів у складі, налаштовуючи їх у складській системі обліку по зоні-джерела і зоні-приймача.

В рамках цієї логіки очевидно, що найважливішою складської роботою буде поповнення зони відбору (щоб відбірники не простоювали), а найменш важливою – переміщення товару всередині зони відбору (по яких би то не було міркувань).

У випадку, який вже приводився в приклад, у процесі впровадження початкового варіанту розстановки пріоритетів з’являлися додаткові зони стикерування і перепакування. Для них також були розставлені пріоритети роботи. При цьому переміщення із зони стикерування в будь-яку іншу отримало один з найвищих пріоритетів, оскільки якщо не буде стикерованого (точніше готового до відвантаження товару) – нічого буде «завантажити» під внутрішньо складські пересування.

​

Крок 5. Контроль, упаковка, відвантаження

Найбільш очевидний інструмент оптимізації на цій ділянці – апаратний контроль результатів роботи, щоб уникнути подальших «розглядів» з клієнтами, пов’язаних з допущеними помилками. Організаційні пріоритети тут має сенс вибудувати в такому порядку:

1. Жорстке дотримання поставлених термінів. Машина, відвантажена якісно, ​​але із запізненням, може просто повернутися, оскільки не встигне довезти і здати товар, і виявиться, що всю роботу зробили даремно;

2. Якість проведення робіт;

3. Продуктивність, яка не повинна нарощуватися на шкоду двом першим параметрам.

Основна мета, до якої потрібно прагнути на цій ділянці – саме зменшення трудовитрат на виправлення помилок і врегулювання проблемних ситуацій, актів невідповідності і т.п. Адже навіть за найбільш приблизними підрахунками 1:00 неякісної роботи контролера може обійтися компанії в порядку 6:00 додаткового робочого часу на виправлення помилок (- на переписку з клієнтами, проведення вибіркових інвентаризацій і т.п.). Тому набагато простіше і дешевше відразу забезпечити необхідні умови для якісного контролю.

​

Результати

​

У реальній ситуації, практичні приклади з якої наводилися вище, через 2 місяці після початку робіт з оптимізації бізнес-процесів були досягнуті наступні результати.

1. Термін приймання товарів був скорочений удвічі.

2. Продуктивність відбірників виросла на 25%, а загальна продуктивність складських операцій – на 36% (оцінено за результатами нормування складських операцій на старті проекту і через 2 місяці).

3. Ефективність транспорту доставки зросла на 21%. Спочатку даному параметру увага не приділялася, зміни відбулися за рахунок зростання завантаженості на рейс, зниження загального пробігу, зменшення відсотка повернень на склад.

4. Брак складу був зменшений на 74%. Змінилася ситуація, коли за брак протягом зміни ніхто не ніс відповідальності, і, відповідно, ставлення працівників до товару.

5. Точність добору замовлень зросла на 60% (зниження кількості неправильно відібраних рядків щодо загальної кількості відібраних рядків).

Товарно-матеріальні цінності – це активи, що належать підприємству і використовуються в ході діяльності. До цих активів відносяться:

• сировина і матеріали;

• незавершене виробництво;

• запаси;

• товари.

У разі, коли товарно-матеріальні цінності застарівають, псуються, тобто стають непридатними для подальшого використання, вони підлягають списанню.

Списання відбувається шляхом оформлення акта про списання ТМЦ. Цей документ вказує, які саме ТМЦ не підходять для подальшої роботи.

Що потрібно зробити перед початком процедури списання

Щоб визначити які саме товарно-матеріальні цінності підлягають списанню, логічним буде провести інвентаризацію. Інвентаризація виявить який товар був зіпсований, прострочений, має дефекти і ін.

Рішення про списання ТМЦ приймає комісія тимчасова або постійна. До складу комісії входить:

• головний бухгалтер;

• матеріально відповідальна особа;

• якщо списується професійне обладнання, то в комісію також входить профільний фахівець;

• інші члени комісії.

Що робить комісія:

• оглядає безпосередньо матеріальну цінність, її технічний стан, комплектацію, технічний супровід;

• визначає причину, яка призвела ТМЦ до цього стану;

• дає висновок про необхідність списання;

Як складається акт списання ТМЦ

Законодавчо не закріплений загальноприйнятий зразок акта на списання ТМЦ, тому бланк стверджує кожна організація індивідуально.

Акт оформляється в двох примірниках: для бухгалтера і матеріально відповідальної особи.

Документ повинен містити в собі наступну інформацію:

• дата і місце складання;

• список членів комісії;

• дані про ТМЦ, що списуються: найменування, кількість, сума;

• загальна сума списаних ТМЦ;

• причина, по якій ТМЦ списується;

• підписи всіх учасників комісії;

Заповнений акт передається на підпис керівнику організації.

​

Нюанси складання акта

При складанні акта списання ТМЦ потрібно звернути увагу на наступні деталі:

1. Датою списання товару є дата складання цього акта.

2. Найменування і вартість товару вказується таку ж, як і в прибутковій накладній. Якщо матеріальні цінності мають властивість зношуватися, то з урахуванням амортизації.

3. Акт може містити в собі інформацію про те, коли і на підставі чого були прийняті ТМЦ, що списуються.

4. При визначенні облікової політики організації повинні бути також затверджені робочі бланки. Бланк акта списання ТМЦ затверджується грифом в правому верхньому куті.

5. Загальна сума списаних ТМЦ пишеться прописом з великої літери.

Оскільки бланк акта на списання ТМЦ розробляє кожна фірма самостійно, головною умовою є його зручність і наявність всіх потрібних полів.

Форма бланка, його зміст, реквізити затверджуються наказом керівника при визначенні облікової політики організації.

Для більш докладного опису долі ТМЦ акт може містити графу, де вказується їх внутрішнє переміщення. Ця інформація пишеться більше «для себе», ніж для перевіряючих, оскільки внутрішнє переміщення ТМЦ не є підставою для визнання витрат і, відповідно, зменшення оподатковуваної бази.

Для того щоб полегшити облік ПДВ, акт може містити призначення списаного матеріалу або номер аналітичного рахунку.

Найменування списаних ТМЦ повинні збігатися з назвами відбитими в обліку. Це знизить ризик здійснення помилки і списання не того товару.

В акті зазначаються одиниця виміру і кількість списаного матеріалу. Згодом, під час проведення інвентаризації, можна буде точно підрахувати які повинні бути залишки на складі.

Підприємство, плануючи певні показники закупівель, обсягу виробництва та інше, також може встановити ліміти на списання матеріальних цінностей.

Вказується сума списаних ТМЦ.

​

Акт списання. Типова форма N З-2

Національний банк відповідно до політики оптимізації готівкового обігу України презентував нові обігові монети номінальною вартістю 1, 2, 5 та 10 гривень.

Про це повідомляє прес-служба Нацбанку.

"Ці монети з часом замінять банкноти відповідних номіналів, що зараз перебувають в обігу", - зазначили в НБУ.

Повідомляється, що уводитися в обіг нові обігові монети будуть поетапно: перший етап – 27 квітня 2018 року будуть введені в обіг монети номінальною вартістю 1 і 2 гривні; другий етапвідбудеться пізніше, монети номінальною вартістю 5 і 10 гривні вводитимуться в обіг у 2019 – 2020 роках.

"Українці зможуть розраховуватися одночасно і новими монетами, і банкнотами відповідних номіналів необмежений період часу – доки монети поступово не замістять банкноти в обігу. Тобто паперові гроші номіналом 1, 2, 5 і 10 гривні будуть в обігу паралельно з металевими, до останньої паперової гривні", - підкреслили в НБУ.

Вилучати з обігу банкноти номіналом 1, 2, 5 та 10 гривень Національний банк не буде, але припинить друкувати ці банкноти та додатково поповнювати ними грошовий обіг.

"Національний банк України відповідає за емісію національної валюти та організовує готівковий обіг. Це положення Закону про Національний банк. Частиною цього завдання є оптимізація готівкового обігу, спрямована на підвищення зручності та скорочення суспільних витрат на його реалізацію", – наголосив в. о. Голови Національного банку України Яків Смолій.

Він пояснив, що заміна банкнот на монети дасть можливість досягти оптимального співвідношення між якістю та кількістю банкнот і монет в обігу, що відповідатиме сучасним потребам держави та економіки, а також світовому досвіду.

"Досвід свідчить, що таке заміщення відбувається поступово, тож споживачі не відчувають незручностей. Загалом у зв’язку з фізичним зношенням банкнот гривні Національний банк щороку вилучає близько 800 млн штук банкнот усіх номіналів, майже половину з яких (понад 40%) становлять саме банкноти низьких номіналів від 1 до 10 гривень", - йдеться в повідомленні.

Крім того, як зазначили в НБУ, заміна банкнот низьких номіналів на монети наблизить Україну до практики Європейського Союзу, де існують монети номіналом 1 та 2 євро.

Таку заміну свого часу успішно провели різні країни, наприклад, Угорщина, Чехія, Данія, Японія, Канада, Великобританія, Австралія.

Нагадаємо, Національний банк підготував проект постанови, якою пропонується припинити карбування монет номіналом 1, 2, 5 та 25 копійок.

​

https://www.epravda.com.ua/news/2018/03/14/634941/

​

Колір є важливою складовою фірмового стилю. Саме від правильного вибору кольору залежить сприйняття всього рекламного продукту в цілому. І в цьому питанні, безумовно, необхідно дотримуватися наукового підходу, а не покладатися на власні переваги. Колірна гамма не тільки може візуально зіпсувати в іншому вдалий макет, але і викликати негативні асоціації у цільової аудиторії.
При виборі кольору є загальновідомі правила: наприклад, що червоний, жовтий, оранжевий – це теплі кольори, які візуально наближають і збільшують предмет, в той час як синій, блакитний, фіолетовий – кольори холодні, віддаляють предмет.

Значення основних кольорів:

1. Білий колір нейтральний. Як правило, він служить фоном, на якому будь-яка інформація сприймається легко, без навантаження. У той же час, за допомогою білого кольору складно розставити якісь акценти, зате і негативні асоціації викликати важко. Семантика кольору – чистота, юність, світло. Слід також відразу відзначити, що в кожній культурі значення кольорів розрізняються, причому іноді кардинально. Наприклад, в Японії білий колір символізує смерть.

2. Чорний колір, незважаючи на масове виробництво чорного одягу, здатний викликати зневіру і навіть депресію у потенційних споживачів, якщо тільки мова не йде про шрифти (якраз чорні шрифти виглядають цілком доречно і традиційно). Семантика кольору – ніч, таємниця, печаль.

3. Фіолетовий колір необхідний для прийняття творчих рішень, це колір абстрагування і внутрішньої зосередженості, тому він так близький творчим натурам. Якщо в рекламному зверненні акцент робиться на креативність, то фіолетовий колір буде доречний. Семантика кольору: мудрість, артистизм, натхнення, благородство, містика.

4. Синій колір заспокоює, налаштовує споживача на раціональне прийняття рішень, не порушує психіку і не викликає негативних емоцій, в той же час синій здатний привернути увагу не менше червоного кольору. Семантика кольору: світ, спокій, глибина, мудрість, тиша.

5. Блакитний колір також здатний викликати внутрішнє умиротворення, це колір інтелекту і гармонії. Семантика кольору: лід, холод, чистота, щирість, байдужість.

6. Зелений колір здатний надавати цілющий і розслаблюючий вплив в силу своєї нейтральності. Саме тому його так часто використовують в рекламі медичних препаратів, клінік, оздоровчих центрів, санаторіїв і т.п. Семантика кольору: життя, природа, гармонія, природність, доброта.

7. Жовтий колір сприяє спілкуванню і може надати рекламованому товару інтелектуальність, допомагає легше засвоювати нові ідеї. Часто жовтий колір використовується в рекламі дитячих товарів. Семантика кольору: сонце, свято, радість, свобода, занепокоєння.

8. Помаранчевий колір викликає прилив життєвої енергії, захищає від негативного впливу, тому так багато продається дитячого одягу помаранчевого кольору. Цей колір здатний зробити споживача більш активним. Семантика кольору: рух, товариськість, життєрадісність, швидкість.

9. Червоний колір стимулює споживача на прийняття негайного рішення, на вчинення необдуманої дії, тому цей колір часто використовується в рекламі, проте, не варто забувати, що надлишок червоного може викликати агресію і роздратування, тому червоний повинен вживатися в помірних дозах. Семантика кольору: пристрасть, життя, воля, боротьба, активність, вогонь.

Таким чином, озброївшись необхідними знаннями про вплив кольору на споживче сприйняття рекламованого товару, можна створювати рекламу, яка викличе “правильні” емоції і буде сприяти ухваленню рішення про покупку.

Ви думаєте, в нашій країні податки абсурдні?

Прочитайте наведений нижче перелік оподаткувань з різних країн, і ви переконаєтеся, що наша податкова служба цілком логічно побудована.

Дивний податок № 1.

Кожен житель Китаю зобов'язаний заплатити податок за те, що він проживає у цивільному шлюбі. Так влада Китаю борються з таким, на їхню думку, згубним явищем, як спільне незареєстровану співжиття. Що найцікавіше, податок присуджується за доносом – якщо жалісливі сусіди, як кажуть «настукають».

Дивний податок № 2.

Як вам податок на тінь? У Венеції заборонено відкидати тінь на будівлі. Але стосується це лише всіляких придорожніх ресторанчиків і магазинчиків. Справа в тому, що сонце там світить набагато рідше, ніж на небі панують хмари. Що б не затуляти вікна будинків козирками, влада вирішила ввести податок на тінь.Багато підприємців відразу ж демонтували парасольки і козирки, а багато не захотіли псувати вигляд свого робочого місця, за що і поплатилися податковим обкладанням.

Дивний податок № 3.

І знову Китай. Парадоксальна країна, як не крути. Їх самобутнім знаряддям для їжі є палички. Так от влада ввела податок на їх використання. 5% -приватний податок ви зобов'язані заплатити за те, що їсте їх національним атрибутом, споконвіку є основним столовим приладом. Ну, що ж, хоч мета виправдовує засоби – збереження лісів Китаю в цілісності.

Дивний податок № 4.

Податок на світ. Нещасна і водночас одна з найбідніших нація в Західній Африці виплачує щорічно близько 17 євро з громадянина за те, що в їхній країні немає війни. Якщо порівнювати з кавою, то одна чашка стоїть тут 17 євроцентів. І це при тому, що в цій країні не ведеться ніяких військових дій.

Дивний податок № 5.

Податок на схід сонця. Чарівно і романтично, не правдали?! Кожен відвідувач архіпелагу (Ібіца, Майорка, Менорка і ін) зобов'язаний заплатити 1 євро за день свого перебування на пляжі. Влада ввела цей податок для того, щоб мати кошти на очищення пляжів. Треба сказати, що казна поповнюється пристойними сумами: тільки протягом 2012-го року на Балеарських островах побувало близько 10.400.000 туристів.

1. Вдячність і подяка.

Не важливо, що у Вас є зараз, будьте вдячні долі за все, що вона вам дає. Якщо Ви вмієте дякувати за мале, ви обов’язково отримаєте набагато більше. Це як закон тяжіння — думаючи про те, що у вас недостатньо грошей ви притягує бідність, дякуючи за наявний достаток, ви притягує багатство.

2. Ваша поведінка.

Ведіть себе так, немов ви маєте те, чого хочете. Думайте як заможна людина. Уявіть що у вас є абсолютно все, чого вам хочеться — що ви думаєте, що ви відчуваєте при цьому? Як зміниться ваша поведінка?

3. Дозвольте собі бути багатим.

Можливо, це звучить трохи дивно, але потрібно навчитися помічати і приймати грошові знаки, які зустрічаються на кожному кроці. Знайшли копійку — підійміть. Для всесвіту немає поняття багато або мало, набагато важливіше те, як ви до цього ставитеся. Якщо ви не маєте потреби в копійці, значить вам не потрібні і великі суми.

4. Будьте відкриті для можливостей створення грошей.

Можливості є завжди і всюди, просто потрібно навчитися їх бачити. Час від часу проробляти просту вправу — щодо всього, що зустрічається на вашому шляху — задавайте собі питання — як це можна використовувати, щоб заробити? Чи не відкидайте самі абсурдні ідеї! Метою вправи є не створення прибуткових ідей, а розширення вашого бізнес-мислення.

5. Отримуйте задоволення від життя.

Навчіться робити собі маленькі радості, навчитеся знаходити позитивне у всьому, що з вами відбувається, навчитеся помічати тільки хороше. Все дуже просто — ми отримуємо те, про що думаємо. Це найпростіший закон. Просто робіть те, що приносить вам радість якомога частіше. Щастя і радість насправді перебудовують ваш світ і приносять вам ще більше щастя, задоволення, радості. Звичайно, вірно і зворотне. Тому, потрібно позбутися від невдоволення, страху, гніву й інших негативних емоцій.

   Фріланс означає вільну віддалену роботу без юридичного оформлення зобов'язань сторін - найману працю, якщо говорити простіше. Його головна відмінність від різних видів заробітку, описаних на нашому сайті - наявність роботодавця. При фрілансі в інтернет спілкування з замовником у вигляді отримання завдання і прийняття роботи відбувається за допомогою електронної пошти, аськи або скайпу. При цьому роботодавець і виконавець можуть знаходитися в різних частинах міста, держави, а іноді і земної кулі.

   Сьогодні фрілансерами називають всіх, хто працює поза стінами будь-якого офісу і не прив’язаний до певної компанії. Такі працівники залучаються для виконання певного проекту. Це може бути рекламний текст, стаття, переклад, креслення, консультації, створення і оптимізація сайту, обробка фото та відеоматеріалів, написання програм, веб-дизайн і т.д. Фріланс дуже поширений серед програмістів, журналістів, дизайнерів, перекладачів, інженерів, фотографів …

   Фріланс, якщо говорити про інтернет, у наш час являє ринок, центрами якого є інтернет-біржі, на яких роботодавці пропонують роботу, а фрілансери оцінюють пропозиції, зіставляючи їх бюджет з передбачуваним часом виконання роботи і своїми можливостями. У разі досягнення домовленості з роботодавцем про терміни і формі оплати завдання береться в роботу або відхиляється, якщо фрилансеру не подобається величина оплати, немає часу або просто не сподобався замовник. Свобода, одним словом ...

​

Спочатку уявимо ситуацію. Студент Петро хоче відкрити свій онлайн-магазин в Instagram з продажу талісманів, які заряджені на успіх під час сесії. Планується, що в магазині будуть навіть амулети для надскладних ситуацій – декількох перескладань або комісій.

У своїх мріях Петро вже сидить у розшитому золотом кріслі, десь у головному штабі на Печерську, але спочатку він має поставити собі 9 важливих запитань. Так він зрозуміє, чи може його проект стати успішним.

Питання №1. Хто мої клієнти?

Це найбільш важливе питання, яке вирішує успіх проекту. Багато стартапів закриваються, бо засновники не знають, який вигляд мають їхні клієнти, які мають звички, потреби, мрії, бажання та страхи. Склади портрет своєї аудиторії, продумай усі деталі. Зрозумій, яку проблему для користувача твій стартап вирішить.

Студент Петро складає портрет типового представника своєї цільової аудиторії. Це, наприклад, дівчина Катя, яка багато навчається. Вона постійно лягає о третій ночі, бо вчить параграфи з підручника або пише величезні конспекти. Вона боїться отримати низьку оцінку, тому постійно нервується на заняттях та іспитах. І, щоб зняти стрес та повірити в успіх, Каті потрібен амулет, який захистить від поганих оцінок.

Питання №2. У чому цінність мого проекту?

Коли ти знаєш, що хвилює твоїх потенційних клієнтів, то спитай себе: «Чи вирішує мій стартап їхні проблеми? Які потреби він задовольняє?» Сформулюй одним реченням, чому мають обирати твій продукт, а не конкурентів.

Петро зрозумів «біль» своєї аудиторії – страх отримати погані оцінки або вилетіти з університету. Тому в описі в Instagram пише: «З нашими талісманами ти залишишся в універі та отримаєш червоний диплом».

Питання №3. Як мені спілкуватися з клієнтами?

Перерахуй, як ти будеш взаємодіяти з користувачами та залучати їх, а також які канали використаєш для реклами. Визнач, де клієнтам зручніше отримувати інформацію про твій продукт, купувати його та давати фідбеки. Можливо, це Facebook, месенджер, електронна скринька або взагалі радіо чи телебачення.

Наш Петро вирішує рекламуватися в соціальних мережах, де найчастіше проводять час студенти. Його перший крок – запустити рекламу в Instagram, де він почне продавати свій товар. Коли ж його бізнес розвинеться, то він планує відкрити точки продажу поруч із провідними університетами країни.

Питання №4. Як я буду підтримувати стосунки з клієнтами?

Подумай, як ти будеш допомагати клієнтові, якщо в нього виникнуть проблеми у виборі продукту. У тебе буде персональне обслуговування чи ти використаєш автоматичну допомогу у виборі? А можливо, варто розглянути варіант самообслуговування.

Ось Петро вирішив використовувати індивідуальний підхід до кожного студента. Він допомагатиме підібрати колір, форму, напис або малюнок на амулеті. Консультуватиме своїх клієнтів в Instagram або по телефону.

Питання №5. Якими будуть джерела доходу?

Опиши, яким твій проект приноситиме тобі гроші. Більшість молодих підприємців кажуть, що вони «просто продають свою продукцію», тому пропускають це запитання. Проте існує багато інших способів отримувати дохід, окрім продажу продукції: плата за використання, за підписку, дохід від оренди, продажу активів тощо. Не фокусуйся тільки на одному способі заробляти.

Для Петра основний дохід становлять продажі амулетів. Але він планує, що з часом клієнти зможуть орендувати талісман на один іспит або на цілу сесію.

Питання №6. Які основні ресурси я використаю?

Виріши, чи будеш ти наймати людей та використовувати фізичну або інтелектуальну працю. А можливо, тобі треба побудувати цілий завод? Розподіли всі ресурси за категоріями: фізичні, інтелектуальні, людські, фінансові. Окрім того, не забувай про брендинг, бо більшість підприємців його недооцінює. Якщо ти будеш працювати над образом свого продукту чи компанії, то твій прибуток зросте.

Петро вирішив, що замовлятиме амулети через AliExpress та відправлятиме їх «Новою поштою». Та коли продажі зростуть, він планує найняти двох студентів: один займатиметься клієнтською підтримкою, а інший відправлятиме замовлення. Окрім того, Петро вкладатиме гроші в маркетинг та рекламу свого проекту.

Питання №7. Що я маю зробити, щоб залучити клієнтів?

Перерахуй основні кроки, які треба зробити, щоб клієнти дізналися про твій продукт та почали його купувати. Склади повний перелік дій, який допоможе розвинути проект з нуля та до виходу на ринок.

Петро визначив перші 3 ключові дії:

1. Закупити першу партію амулетів з AliExpress;

2. Створити та наповнити контентом сторінку в Instagram;

3. Запустити рекламу в Instagram.

Питання №8. З ким я буду співпрацювати?

Кожному стартапу потрібні інвестори та партнери. Інвестори вкладатимуть гроші у твій проект, а партнери приведуть нових клієнтів. Тому розвивай відносини з іншими компаніями. Для початку склади перелік потенційних партнерів та постачальників, а також список ресурсів, які отримуватимеш від них.

От наш студент Петро планує співпрацювати з органами студентського самоврядування та університетськими профкомами. А рекламуватися він хоче в ефірі радіо Могилянки та КПІ.

Питання №9. Скільки коштуватиме мій продукт?

Запиши всі витрати, які підуть на розробку, рекламу, залучення ресурсів, основні кроки тощо. І не забудь проаналізувати ринок та підглянути ціни в конкурентів. Це допоможе визначитися із ціною на продукцію.

Наприклад, єдині витрати Петра – це закупка талісманів та реклама в Instagram. Він знайшов амулети по 50 грн за один, а реклама обійдеться в 5 $ за 1000 показів. Тому Петро вирішив продавати амулети за 160 гривень.

Лекційна післямова

Коли ти даси відповіді на ці запитання, то зможеш щонайменше пояснити своїм родичам та друзям, у чому суть твого проекту. Завдяки ним ти краще зрозумієш свій проект, скоректуєш його та розвинеш.

Та будь винахідливим, як Петро!

   Відмінність (різниця) продукції від товару полягає в наступному:

   Продукція завжди бере участь у виробничому процесі, а товар — ні.

   Продукція має собівартість , а товар — ціну, причому перша завжди нижче другої.

   Продукція може перейти у форму товару, а товар у форму продукції — ніколи.

   Продукція робить один життєвий цикл, у той час як товар може мати кілька стадій життєвого циклу залежно від кількості угод з ним .

   Що таке продукція і товар

   Продукція — це ті матеріальні або нематеріальні активи, які були створені виробником при здійсненні виробничого процесу, причому на них були витрачені певні ресурси, що вплинули на її собівартість.

   Товар являє собою економічну категорію, в яку переходить продукція, коли виробник приймає рішення продати створені ним матеріальні та нематеріальні цінності. На собівартість продукції накручується певний відсоток з метою покриття невиробничих витрат, і в результаті виходить ціна за одиницю товару.

   У чому ж різниця між продукцією і товаром?

   На початковому етапі компанія - виробник виготовляє певну кількість продукції, на яку витрачаються ресурси. Потім ця продукція може бути реалізована потенційним покупцям, і тоді вона переходить у статус «товару». На нього встановлюється певна ціна, яка завжди вище собівартості продукції, оскільки в цю різницю включаються витрати підприємства, які не можна безпосередньо віднести на виробничий процес.

   Буває так, що вироблена продукція не продається покупцям, а залишається в розпорядженні підприємства для задоволення його внутрішніх потреб. Така продукція не переходить у категорію товарів, а стає матеріальними запасами, комплектуючими або напівфабрикатами для подальшого використання.

   Крім того, товар ніколи не може бути проведений організацією, але має можливість звертатися на ринку досить довгий час, якщо часто бере участь в угодах купівлі - продажу.

   Ціна товару завжди вище собівартості продукції. Продукція може стати товаром, але товар ніколи не може стати продукцією.

​

Всі ми знаємо про такі терміни як дохід та прибуток, але яка різниця між доходом і прибутком пояснить не кожен.

Різниця між доходом і прибутком

​

Дохід — це всі грошові кошти, отримані за певний період часу, а прибуток — це кошти за вирахуванням податків, собівартості продукції та інших витрат. Дохід розраховується як загальна сума грошей, отримана в результаті реалізації товарів або послуг, а прибуток — це дохід з вирахуванням витрат на виробництво, придбання і збут товарів або послуг.

​

Що таке прибуток та дохід? Як їх визначити?

​

Дохід — це всі грошові або матеріальні цінності, отримані фізичною, юридичною особою , організацією за певний термін.

Прибуток — те, заради чого здійснюється діяльність підприємця, тобто фінансові кошти, що залишаються після вирахування витрат на виробництво і реалізацію продукції.  

Як розрахувати дохід?

Дохід = вся виручка Причому, вибірка робиться за певний період.  

Як розрахувати прибуток? 

Прибуток = дохід — всі витрати на виробництво і реалізацію. Причому чистий прибуток, або, кажучи простими словами, гроші, що залишаються на руках підприємця — це прибуток , з якої вже відняли податки та інші відрахування.

​

​

Функції страхування

​

Виділяють наступні функції страхування, що виражають його суспільне призначення:

​

—    Ризикова функція, яка полягає в забезпеченні страховим захистом від різного роду ризиків — випадкових подій, що ведуть до втрат. В рамках дії цієї функції відбувається перерозподіл грошових ресурсів між усіма учасниками страхування відповідно до чинного страхового договору, після закінчення якого страхові внески (грошові кошти) страхувальнику не повертаються. Ця функція відображає основне призначення страхування — захист від ризиків.

—    Інвестиційна функція, яка полягає в тому, що за рахунок тимчасово вільних коштів страхових фондів (страхових резервів) відбувається фінансування економіки. Внаслідок того, що страхові компанії накопичують у себе великі суми грошових коштів, які призначені на відшкодування збитку, але до тих пір, поки не настав страховий випадок, вони можуть бути тимчасово інвестовані в різні цінні папери, нерухомість та по інших напрямках. Обсяг інвестицій страхових компаній в світі становить понад 24 трлн дол США. У другій половині ХХ століття в країнах з розвиненим страхуванням, дохід, що отримується страховими компаніями від інвестицій, став переважати над доходом, отриманим від страхової діяльності.

—    Попереджувальна функція страхування полягає в тому, що за рахунок частини коштів страхового фонду фінансуються заходи щодо зменшення страхового ризику. Наприклад, за рахунок частини коштів, зібраних при страхуванні від вогню, фінансуються протипожежні заходи, а також заходи, спрямовані на зменшення можливих збитків від пожежі.

—   Ощадна функція. У страхуванні життя страхування в найбільшій мірі зближується з кредитом, так як відбувається накопичення за договорами страхування певних страхових сум. Заощадження грошових сум, наприклад за допомогою страхування на дожиття, пов’язане з потребою в страховому захисті досягнутого сімейного статку. Тим самим страхування може мати і ощадну функцію.

Що таке страхування

Страхування — одна з форм охорони майнових й особистих інтересів застрахованих, які сплачують внески (премії) до страхових організацій і дістають відшкодування втрат, що виникають у наслідок стихійного лиха і нещасних випадків (страхування від недуг, страхування від вогню (пожеж), крадіжок, страхування життя та ін.). З другого боку, страхування є формою ризик-менеджменту, що використовується для хеджування проти ризику фінансових втрат, та, в ідеалі, страхування може бути визначене як справедлива передача ризику потенційної втрати від однієї сторони до іншої за відповідну сплату. Важливою умовою при цьому є дотримання правил страхування.

​

Сьогодні існує багато форм ведення бізнесу та покупок через інтернет. Досить новою і популярною формою ведення бізнесу є дропшиппінг. Що таке дропшиппінг і як працює дропшиппінг в Україні ми розглянемо в цій статті.

Що таке дропшиппінг?

Дропшиппінг — це пряма поставка товарів від постачальника до покупця, при якій продавець (посередник) не зберігає товари у себе на складі, або зовсім обходиться без нього. Посередник лише формує замовлення. Товари відправляються замовнику безпосередньо зі складу виробника, постачальника, оптовика чи дистриб’ютора. 70% інтернет магазинів працюють використовуючи дропшиппінг, бо він має багато переваг.

Використання дропшиппінг одяг Україна дозволить почати свій бізнес без значних вкладень.

Як працює дропшіппінг?

Схема роботи по системі Дропшиппінг виглядає наступним чином: посередник знаходить покупців, відправляє їх замовлення своєму партнеру — постачальнику товарів; постачальник, в свою чергу, відправляє замовлення прямо кінцевому споживачеві. Заробіток посередника полягає в різниці між оптовою ціною, встановленою постачальником, і остаточною ціною, по якій товар і був проданий (націнка продавця).

Як почати займатися Дропшиппінг?

Тепер система роботи Дропшиппінг вам зрозуміла, ви знаєте, що це таке, можемо сміливо переходити до питання початку продажів.

Знайдіть постачальників, які готові працювати за Дропшиппінг та ознайомтесь з їх умовами. Постачальники, які працюють за Дропшиппінг, продають товари за оптовою ціною, тому розмір націнки залежить вже від вас.

Наступний крок — створення інтернет-магазину. Якщо коштів і можливості відкрити інтернет-магазин для роботи по Дропшиппінг поки немає, тоді створіть групи в соціальних мережах. Потім слід починати розміщувати товари з каталогу вашого постачальника (або декількох), але тут треба пам’ятати, що ціни вже повинні бути вказані з вашої націнкою.

Запускайте рекламу товару чи магазину: контекстна реклама, реклама в соціальних мережах, партнерські програми, пошукове просування — все, що дозволяє ваш бюджет. Якщо до цього етапу підійти грамотно, то незабаром у вас з’являться перші клієнти з першими замовленнями.

Далі вам необхідно замовити обраний товар у свого партнера (постачальника) і повідомити йому адресу кінцевого споживача. Товар ви оплачуєте за оптовою ціною, встановленою постачальником, а собі забираєте націнку. Постачальник, без вашого посередництва, відправляє замовлення клієнту. Якщо все пройшло гладко, клієнт отримав свій товар вчасно і залишився ним задоволений, вважайте, що ваша перша угода пройшла успішно.

Складнощі та переваги Дропшиппінг

З чого почати дропшіппінг зрозуміло. Але в продажах далеко не завжди все проходить так ідеально, а іноді в цій формі співробітництва виникають проблеми і труднощі.

Ви, як посередник, можете недостатньо володіти інформацією про стан справ на складі ваших постачальників. Тому інформація про товари, яку ви надаєте своїм покупцям, може не повністю відповідати реальності. Щоб уникнути непорозумінь, вам варто постійно уточняти у виробника наявність товарів.

Ви не можете повноцінно контролювати хід операції, так як її успіх залежить від вас не повністю, при наявності третьої сторони (постачальників). У той же час саме ви отримаєте всі претензії клієнта з приводу доставки товару, його якості, комплектації і т.д., так як клієнт оформляв замовлення у вас. Щоб хоч якось впливати на цей процес, ви можете відстежувати доставку товару по Україні (або іншій країні) на сайті вантажоперевізника за номером декларації, яку отримаєте від постачальника.

Можлива ситуація, коли клієнт оформить замовлення на кілька товарів, які знаходяться у різних постачальників. Тоді він отримає своє замовлення декількома різними доставками. А це обіцяє йому зайві витрати, якщо доставку сплачує не відправник, а одержувач.

Фінансові ризики можливі і в разі повернення товару. Рішення таких спірних ситуацій залежить від ваших домовленостей з постачальниками.

Ось і причини, за якими далеко не всі постачальники охоче працюють за цією схемою.

Але є і багато позитивних сторін такого бізнесу, які і роблять дропшіппінг популярним і затребуваним способом продажів в Україні.

Якщо відкинути зазначені ризики, постачальник, погоджуючись на таку співпрацю, розширює географію своїх продажів. Посередник не ризикує залишитися з непроданим товаром на складі.

Дропшиппінг практично не вимагає вкладень. Гроші для вкладення в товар не потрібні, склад або навіть офіс — теж не потрібні, можна працювати безпосередньо з дому, персонал не потрібний.

Щоб займатися Дропшиппінг навіть в солідних масштабах досить мати комп’ютерний пристрій з виходом в інтернет.

Тепер Ви знаєте що таке дропшиппінг та всі переваги цієї форми ведення бізнесу.

​